" ЇЇ життя - сонячний промінь"
Леся Українка (справжнє ім’я Лариса
Петрівна Косач) народилася 13 (25) лютого 1871 року в місті
Новограді-Волинському. Мати, Ольга Петрівна Драгоманова-Косач – письменниця,
яка творила під псевдонімом Олена Пчілка. Батько – високоосвічений поміщик,
який дуже любив літературу і живопис. Дитячі роки Лесі пройшли на Волині: у
Новограді-Волинському, Луцьку, Колодяжному. Взимку 1881 р. дівчинка сильно
застудилася і почала хворіти (в 1883 р. хворобу діагностували як туберкульоз
кісток). Через негаразди зі здоров’ям здобула домашню освіту під керівництвом
приватних учителів та матері. Вона вивчила багато європейських мов, включаючи і
слов’янські (російську, польську, болгарську та ін.), а також давньогрецьку,
латинську. Про рівень її освіти може свідчити той факт, що у 19-літньому віці
написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів», який
було надруковано в Катеринославі 1918 р. Леся Українка займалася також
перекладами творів світових класиків: М. Гоголя, А. Міцкевича, Г. Гейне, В.
Гюго, Гомера та ін.
Писати поезії Лариса Косач почала рано в
9-річному віці було написано вірш «Надія». Першими були надруковано в 1884 р. у
львівському журналі «Зоря» вірші «Конвалія» і «Сафо», під якими вперше
з'явилось ім'я — Леся Українка. Наступного року у Львові вийшла збірка її
переглядів з Миколи Гоголя. Літературна діяльність Лесі Українки пожвавилася з
середини 80-х рр., коли Косачі переїхали до Києва і вона увійшла до
літературного гуртка «Плеяда». Перша збірка її поезій «На крилах пісень» була
надрукована у Львові в 1893 р. (друге видання – в Києві в 1904 р.). У Львові ж
в 1899 р. вийшла і друга її збірка – «Думи і мрії», третю збірку – «Відгуки»,
було надруковано в 1903 р. в Чернівцях. Після видання третьої збірки Леся
Українка протягом десяти років написала понад сотню віршів, з яких половина за
її життя не була надрукована.
У другій половині 90-х років ХІХ ст. Леся
Українка звертається до драматургії. Перша її драма – «Блакитна троянда» (1896
р.) з життя української інтелігенції. Далі вона, широко використовуючи теми і
образи світової літератури, розвинула новий жанр – драматичну поему. До
найвизначніших творів Лесі Українки належать драми «Камінний господар» (1912
р.) і «Лісова пісня» (1911 р.). «Лісова пісня» вершина творчості великої
поетеси. Головна героїня драми-феєрії Мавка – не тільки поетичний образ казкової
істоти, а й філософське узагальнення всього прекрасного, вічно живого.
Особливе місце у творчій біографії Лесі
Українки займає фольклор. Вже на початку 90-х рр. Леся Українка друкує в “Житті
і слові” підбірку “Купала на Волині”. Широтою інтересів відзначається
рукописний зошит пісень із с. Колодяжне, куди ввійшли веснянки, колядки,
весільні, родинно-побутові, жниварські та ліричні пісні. Під час перебування в
Карпатах поетеса записувала гуцульські мелодії; в 1903 р. вона друкує збірник
“Дитячі гри, пісні, казки”. У 1904 р. у неї виникає задум видати “Народні пісні
до танцю” (54 тексти). Леся Українка стає ініціатором видання українського
героїчного епосу, у 1908 р. записує на фонографі думи у виконанні кобзаря з
Харківщини Г. Гончаренка. 30 записів веснянок і обжинкових пісень з голосу Лесі
Українки зробив композитор М. Лисенко. 225 пісень увійшли до книги “Народні
мелодії. З голосу Лесі Українки”, яку впорядкував і видав 1917 р. К. Квітка.
З 1893 р. вона перебуває під таємним
наглядом, підтримує тісні зв'язки з особами, які були на засланні і багатьма
студентами “сумнівної політичної благонадійності”. У 1900-х рр. міцніють
зв'язки Лесі Українки з соціал-демократичним рухом. З групою товаришів вона
займається розповсюдженням соціалістичної і марксистської літератури,
перекладом праць теоретиків соціалізму, виданням цих творів за кордоном і
транспортуванням у Росію. У 1907 р. при обшуку у Лесі Українки вилучено 121
брошуру, серед них були три видання “Маніфесту Комуністичної партії”, три праці
В І. Леніна, чотири праці К. Маркса, п'ять — Ф. Енгельса, біографія К. Маркса і
Ф. Енгельса та ін.
Датовані 1913-м — останнім роком життя —
твори свідчать, що Лесю Українку не лишають роздуми про громадянські обов'язки
митця, його творчий подвиг. Образ співця стає в центрі останньої драматичної
поеми — “Оргія”. Свій ліро-епічний триптих — “Що дасть нам силу?”, “Орфеєве
чудо”, “Про велета”, в якому звучить думка про суспільне перетворюючу місію
мистецтва, письменниця присвятила І. Франкові і надіслала до ювілейного збірника
на його честь.
Леся Українка померла 19 липня (1 серпня)
1913 р. в грузинському містечку Сурамі. Тіло її перевезли до Києва і поховали
на Байковому кладовищі.
Немає коментарів:
Дописати коментар